удержувати

(вде́ржувати), -ую, -уєш, недок., уде́ржати (вде́ржати), -жу, -жиш, док., перех.

1) Держати, піддержувати кого-, що-небудь, не даючи упасти. || Схопивши за що-небудь, не відпускати від себе, не давати можливості рухатися комусь, чомусь.

2) тільки недок. Бути опорою чому-небудь; підтримувати.

3) Тримати в певному положенні.

4) Стримувати, витримувати дію, напір чого-небудь. || перен. Стримувати прояв чого-небудь, (плачу, сміху і т. ін.), якесь висловлення, слово тощо.

5) Змушувати кого-небудь залишатися, перебувати де-небудь; не відпускати. || Зберігаючи, підтримуючи чиє-небудь кохання, прихильність, не допускати розриву.

6) Змушувати кого-небудь утриматися від якихось дій, вчинків і т. ін.

7) Зберігати цілим, не витрачати. || перен. Зберігати незмінним, підтримувати у тому ж стані, положенні. || Не віддавати ворогові (місто, позицію і т. ін.), не відступати. Удержувати переправу. || Змушувати перебувати когось, щось в якому-небудь стані, положенні. Удержувати в голові.

8) рідко. Не віддавати, не сплачувати, відраховувати (перев. гроші).

9) тільки недок., діал. Забезпечувати засобами для життя; утримувати.

10) тільки недок., діал. Мати за власність який-небудь заклад.